Безбар’єрність. Як зробити життя зручним для всіх
Справжня безбар’єрність охоплює всі сфери суспільного життя. Дізнайтеся про основні напрями, які формують доступне середовище для всіх груп населення
Безбар’єрність — це середовище, комфортне і безпечне для кожної людини. Це можливість брати повноцінну участь у житті суспільства — незалежно від стану здоров’я, віку, статі тощо. Це — людиноцентричність у кожному рішенні.
Безбар’єрність стосується кожного та кожної з нас. Адже її потребують пенсіонер з тростиною та дівчина на кріслі колісному, мама з маленькою дитиною та ветеранка після поранення, хлопець з великою валізою та втомлений після робочого дня чоловік.
Справжня безбар’єрність — комплексна. Це не лише про усунення фізичних перешкод та встановлення пандусів на вході до кожного будинку. Це також про можливість кожної людини отримувати освіту, користуватися застосунками на смартфоні та влаштовуватися на роботу.
Саме тому, згідно з Національною стратегією безбар’єрності в Україні до 2030 року, визначено 6 основних напрямів забезпечення доступності й адаптивності.
Фізична безбар’єрність
Фізична доступність простору передбачає, що будь-яка людина може ним скористатися — піднятися на поверх, дістатися на інший бік вулиці, зручно сісти тощо. Прикладом таких рішень є пандуси, відсутність порогів на вході, тактильне покриття, універсальні санвузли.
Інформаційна безбар’єрність
Інформаційні матеріали (сайти, інтерфейси мобільних застосунків, медіа-файли тощо) мають бути доступними для всіх людей, незалежно від їхніх функціональних порушень чи комунікативних можливостей. Наприклад, відео повинні мати субтитри, а тексти — аудіоверсію. Не менш важливим є використання шрифту Брайля на інформаційних стендах та наявність сурдоперекладу під час публічних заходів.
Цифрова безбар’єрність
Доступ до інтернету, публічних цифрових послуг та інформації — лише частина цифрової безбар’єрності. Важливо дати людям можливість користуватися цими ресурсами: створювати навчальні курси для різних категорій, розробляти застосунки з підтримкою жестової мови та адаптивні сайти, що дозволяють людям з порушенням зору використовувати спеціальні рідери.
Суспільно-громадянська безбар’єрність
Кожна людина цінна незалежно від віку, статі, походження, стану здоров’я та інших характеристик. І всі повинні мати рівні можливості бути залученими в життя суспільства й держави. Так, виборчі дільниці мають бути доступними для кожного та кожної, а концерти — проводитися з урахуванням потреб різних категорій населення.
Освітня безбар’єрність
Здобуття освіти, підвищення кваліфікації чи опанування додаткових навичок — усе це має бути відкрито, інклюзивно й доступно для будь-якої людини. Це можна реалізувати за допомогою навчальних матеріалів різних форматів, створення інклюзивних програм та менторської підтримки.
Економічна безбар’єрність
Люди повинні мати рівні можливості заробляти гроші, отримувати роботу та починати власну справу. Аби досягти цього, компанії можуть адаптовувати свої робочі місця для людей з інвалідністю, впроваджувати гнучкий графік для батьків з маленькими дітьми та пропонувати дистанційну роботу маломобільним групам населення.
Безбар’єрність не обмежується прийнятими законами чи прописаними правилами. Вона включає в себе повагу до чужих кордонів, турботу про комфорт для всіх та розуміння того, що твої потреби помічають.
Безбар’єрність має враховувати різноманіття людських запитів і потреб. Ми можемо говорити про повну інклюзивність лише тоді, коли кожна й кожен мають безперешкодний доступ як до будівлі, так і до освіти чи інтернету, можливості працювати та вільно користуватися транспортом. Ветераноцентрична держава, якою має стати Україна, не може бути неінклюзивною.