Команда Big City Lab провела стажування для студентів урбаністики та архітектури

У червні ми вже традиційно провели стажування в Big City Lab: до навчання долучились вісім студентів/-ок архітектурних та урбаністичних спеціальностей. Найуспішніших випускників запросили продовжити співпрацю з урбан-бюро на проєктній основі.

‍

У цьогорічній програмі ми зосередились на одній із ключових для нас тем — створенні доступних громадських просторів, у яких зручно кожному і кожній. Говорили про принципи універсального дизайну, аналізували барʼєри в міському середовищі та вчилися застосовувати знання на практиці.

‍

‍

“Чим більше архітекторів вчитимуться одразу проєктувати доступно — бачити барʼєри, розпізнавати їх і знаходити рішення — тим швидше змінюватимуться наші міста. Бо є дуже багато архітекторів, які створюють красиві проєкти, але вони можуть бути недоступними для частини користувачів. Навіть якщо в університетах дають якісь базові знання про цю сферу, там часто не вчать працювати з цим на практиці, враховувати користувацький досвід. А це критично важливо, якщо ми хочемо будувати справді доступні міста. Наша програма та задачі, до яких ми долучаємо стажерів, вчать студентів працювати з нормативною базою грамотно. Не просто прочитати ДБН, а розуміти, як розробити правильне безбарʼєрне рішення”, — пояснює Ірина Бакликова, team lead архітекторка Big City Lab.

‍

‍

Програма цьогорічного стажування включала:

• ‍
• Ввідну лекцію від архітекторок Big City Lab Марини Мельник та Олександри Шелемех про безбар’єрність у громадських будівлях та просторах і різницю між інклюзивним та універсальним дизайном.
• Лекцію від Євгена Свєта, тифлопедагога і фахівця з мобільності, про засоби орієнтування та доступу до інформації для людей з порушеннями зору.
• Навчальне обстеження простору закладу “Китайський привіт” на Подолі — практичне заняття, де стажер(к)и аналізували середовище та визначали бар’єри.

‍

‍

“На жаль, в університетах тема доступності або взагалі не висвітлюється, або зводиться до перегляду ДБН. Але комфорт і безпека простору не обмежуються лише ними. На програмі ми намагалися показати, як доступні, комфортні та інклюзивні рішення можуть бути органічною частиною архітектурного проєктування. Особливо важливим для нас було поєднання теоретичної частини з практичною”, — каже Олександра Шелемех.

‍

‍

Фінальним завданням було зібрати звіт про обстеження доступності “Китайського привіту”: описати барʼєри, які виявили, та рекомендації щодо їх усунення.

‍

Стажування вже завершилось, але частина студентів продовжує практику у Big City Lab. А ще ми завжди розглядаємо подальшу співпрацю з учасниками наших програм. Наприклад, саме так починала свій шлях в бюро Марина Мельник, яка прийшла на стажування в Big City Lab два роки тому, а цього року вже проводила свою лекцію студентам:

‍

“З початком повномасштабного вторгнення ми зіштовхнулися з викликом: як трансформувати простори таким чином, щоб вони стали безбарʼєрними? Ця тема не була розкрита в університеті, де я навчалася. Але я почула про неї від Big City Lab, а потім познайомилась з командою на презентації Альбому безбарʼєрних рішень. Мене тоді вразив дослідницький підхід в архітектурних проєктах бюро і я подумала, що хотіла б там працювати. А потім побачила інформацію про стажування — і зрозуміла, що це буде хорошим початком”, — розказує Марина.

‍

‍

Цього разу після стажування з нами почала працювати Оксана Кондратюк, яка тільки-но закінчила факультет урбаністики та просторового планування в КНУБА.

‍

“Пару місяців тому я надіслала листа в Big City Lab, де написала, що дуже хочу спробувати себе у сфері. Додала резюме і сподівалась на диво. Тоді мені запропонували пройти стажування, яке відбудеться у червні. Найбільше у програмі мені сподобався загальний підхід: ніхто не тисне, якщо є зауваження — тебе спокійно виправляють, і ви рухаєтесь далі. За рахунок такої комунікації приємно працювати. А коли мені запропонували співпрацювати на проєктній основі, я ледь не стрибала. Бо розумію, як складно буває знайти роботу одразу після бакалаврату. А тут навіть вийшло потрапити саме туди, куди хотілось найбільше”, — каже Оксана.

‍